Стажування: досвід чи гроші?

До «Трудової солідарності» надходить чимало скарг на роботодавців, які зловживають робочими стосунками зі стажерами. Часто єдиним набутком стажера стає лише досвід, а матеріальна винагорода взагалі відсутня. Не вельми совісні підприємці, які полюбляють заощадити власний капітал, вдаються до вкрай простої схеми.

Наприклад, Світлана – молода мама – хотіла знайти роботу, що не заважала б їй виховувати трирічну донечку. Зустрілася із директором супермаркету, куди мала намір влаштуватися продавцем-касиром. Графік влаштовував молоду жінку. Потенційна працівниця, наче б то, підійшла для вакансії. Проте майбутній начальник зазначив, що необхідно пройти двотижневе стажування, яке не оплачується. По закінченню терміну Світлані повідомили, що для даної роботи вона не підходить і взяли стажуватися іншу людину… Як стало відомо згодом, схожа практика для цього супермаркету – традиційна. Світлана не перша, і на жаль, мабуть, не остання ошукана працівниця.

Тож, яким чином можна убезпечити себе від таких ситуацій? Коли стажер повноцінний працівник, а коли ні?

Здавалося б, усі нюанси стажування чорним по білому розписано в Законі про зайнятість населення. Та стосуються вони переважно студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів. Проблемні питання щодо визначення характеру правовідносин між стажером та базою стажування час від часу все ж таки «спливають». Справа в тому, що віднести такі стосунки тільки до цивільно-правових або тільки до трудових не дозволяють як норми самого Закону про зайнятість населення, так і Типовий договір. Більше того, Мінсоцполітики і ПФУ теж не можуть прийти до спільного знаменника в цьому питанні. Причина – відносини однаковою мірою мають риси як одних, так і інших.

Перш за все, аби не дати себе ошукати, необхідно навіть проходячи стажування убезпечити себе та наполягти на записі у трудовій книжці. Якщо стажера зараховують на посаду, яка є в штатному розкладі, в кадрових документах до неї додають похідне слово «стажист».

Окрім цього необхідно пам’ятати, що стажерові виплачують заробітну плату у разі виконання ним професійних робіт, передбачених програмою стажування (ч. 3 ст. 29 Закону про зайнятість). При цьому молодому спеціалісту надають робоче місце й проводять вступний інструктаж з охорони праці. Стажер повинен дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, встановлених на підприємстві (в установі, організації), і умов колективного договору (п. 9 Типового договору).

З іншого боку, у разі виконання стажером профроботи, передбаченої індивідуальною програмою стажування за встановленими нормами, потрібно забезпечити своєчасну її оплату у визначеній сумі на підставі акта здавання-приймання робіт (п.п. 7 п. 7 Типового договору), а не на підставі штатного розкладу й табеля обліку робочого часу. От вам і основна суперечність: адже за таким актом виплачують виключно винагороди за цивільно-правовим договором.

Отже можливі два сценарії розвитку відносин між стажистом і роботодавцем.

Перший – відносини зі стажером трудові, якщо стажування студента (учня) проводиться з метою отримання ним досвіду практичної роботи, а програма стажування передбачає тільки виконання ним професійних завдань і обов’язків на посаді, яка відповідає отриманій професії (кваліфікації), то договір про стажування набуває ознак строкового трудового договору. У такому разі стажер – повноцінний працівник підприємства (установи, організації). Він повинен справно виконувати роботу на посаді, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку. У свою чергу, роботодавець виплачує йому зарплату, сплачує ЄСВ за ставками, передбаченими для зарплати. При цьому, як і решта працівників підприємства (установи, організації), стажист має право і на соціальні гарантії (оплату лікарняних, декретних тощо), і на трудові (щорічна відпустка, компенсація при звільненні тощо).

Другий – відносини зі стажером цивільно-правові, якщо стажування студента (учня) проводиться з метою набуття досвіду роботи і в процесі стажування його залучають до виконання професійних робіт епізодично або не залучають взагалі. У такому разі відносини між роботодавцем і стажистом є суто цивільно-правовими. І це незважаючи на те, що запис про такий період роботодавець впише до трудової книжки стажиста. У такому разі стажисту виплачують винагороду за виконані роботи на підставі акта здавання-приймання робіт. Отже, він не має права на соціальні та трудові гарантії.

У разі відсутності факту виконання стажистом професійних робіт акт здавання-приймання робіт не складають і роботу не оплачують. Отже, стажист отримує досвід, нічого не вимагаючи натомість.