Колективний договір – основний інструмент захисту прав робітників
Колективний договір — правовий акт, що регулює, по суті, всі відносини між роботодавцем та працівниками на підприємстві чи установі, часто не на руку першому. Адже саме за допомогою колективного договору, до укладання якого керівництво зазвичай підходить дуже прискіпливо, наймані робітники можуть захистити свої права. У межах цього ключового документу можна зазначити багато важливих моментів: починаючи від зобов’язань сторін і завершуючи особливостями організації та проведення корпоративів.
Колективний договір у нашій державі укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом, з одного боку, і профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності – представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з іншої сторони.
Якщо на підприємстві, в установі, в організації створено кілька профспілкових організацій, то вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної профспілкової організації) створити об’єднаний представницький орган для укладення колективного договору. У цьому випадку кожна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов’язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Профспілкова організація, що відмовилася від участі в об’єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.
Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:
зміни в організації виробництва та праці;
забезпечення продуктивної зайнятості;
нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо);
встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
участі трудового колективу у формуванні, розподілі та використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);
режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
умов і охорони праці;
забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;
умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.
Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Надзвичайно важливо дотриматися процедури укладання договору, аби у разі виникнення суперечностей, було неможливим визнання його нелегітимності. Укладенню колективного договору передують колективні переговори.
Будь-яка зі сторін не раніше, ніж за три місяці до закінчення терміну дії колективного договору, угоди або у строки, визначені цими документами, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів. Друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори.
Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін в колективний договір, угоди визначається сторонами і оформляється відповідним протоколом.
Для ведення переговорів і підготовки проектів колективного договору, угоди створюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами.
Сторони можуть переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання необхідних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів. Сторони колективних переговорів зобов’язані надавати учасникам переговорів всю необхідну інформацію щодо змісту колективного договору, угоди. Учасники переговорів не мають права розголошувати відомості, що є державною або комерційною таємницею, і підписують відповідні зобов’язання.
Робоча комісія готує проект колективного договору, угоди з урахуванням пропозицій, що надійшли від працівників, трудових колективів галузей, регіонів, громадських організацій, і приймає рішення, яке оформляється відповідним протоколом.
Важливо також пам’ятати, що колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади.
Колективний договір, який погіршує, порівняно з чинним законодавством і угодами, становище працівників, вважається недійсним!
Колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому.
Після закінчення терміну дії колективний договір продовжує діяти до тих пір, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.
Контроль за виконанням колективного договору здійснюється безпосередньо сторонами, які його уклали, у порядку, визначеному цим колективним договором.
Профспілки, що уклали договір, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу подання про усунення порушень, яке розглядається в тижневий термін, якщо власник або уповноважений ним орган, порушив умови колективного договору. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб у суді.
