Тарифний Майдан: еволюція руху протесту
Два роки тому активісти профспілкового руху «Трудова солідарність» разом з представниками інших громадських організацій вперше вийшли на вулиці столиці, протестуючи проти непідйомного підвищення тарифів. На мітинг під гаслом «Ні – тарифному грабунку» зібралося понад три сотні людей, акція переросла у постійний рух протесту під назвою Тарифний Майдан. Однак через кілька днів так звана «Самооборона Майдану» напала на протестувальників, розгромила сцену та палатки. Більше того, «самооборонівці» забрали майно профспілки та викрали активіста Тарифного Майдану, якого катували, вимагаючи признання в тому, що він «сепаратист». За цими фактами відкрито кримінальне провадження, однак за два роки «розслідування» справа ні на крок не зрушила з місця. «Трудова солідарність» неодноразово пікетувала управління поліції – від райвідділу до Главку, правоохоронці давали гучні обіцянки, однак досі не зроблено нічого, щоби «розслідувати» справу, де всі докази лежать на поверхні.
Тепер на акції протесту вийшли тисячі українців, вимагаючи знизити грабіжницькі тарифи. До лав протестувальників з кожним днем приєднується все більше людей із різних верств населення. Адже нові тарифи разом з новими цінами на товари та послуги перетворюють колишній середній клас на бідняків, а людей зі скромним достатком взагалі залишають без засобів для існування. Однак влада продовжує ігнорувати народні протести, відволікаючи увагу народу, годуючи нас пустими обіцянками, вдаючи до погроз та відвертих репресій щодо протестувальників. Чиновники зробили свої «висновки» з Майдану та вжили всіх заходів, щоби задушити будь-які протести ще в зародку. Інформаційно – всіх незадоволених оголосити «сепаратистами» та ворогами народу, фізично – активісти попадають під приціл поліції та СБУ, натомість злочини проти самих протестувальників ніколи не розслідуються.
Протестними настроями намагаються скористатися чимало політичних сил – як так званих «опозиційних», так і приналежних до владного табору, щоб заробити собі політичні дивіденди та додаткові бали у політичній грі. Чимало з тих, хто ще зовсім недавно виступав обома руками «за» підвищення тарифів, сьогодні так само активно «проти». Однак популізм можновладців зовсім не свідчить, що проблема надумана чи її можна не вирішувати. Якраз навпаки! Адже градус конфлікту з кожним днем зростає, народ втомився від популізму одних і відвертого цинізму інших і готовий до рішучих дій.
Нинішні можновладці схоже, не усвідомлюють, на що здатні люди, доведені до відчаю. З кожним днем матеріальне становище українців погіршується, а корумпованість владної верхівки стає все відвертішою. Скоро старі методи перестануть діяти: людей, яким нічого втрачати, неможливо залякати! Для ілюстрації приклад з Кіровоградщини: у районному центрі Долинська місцеві жителі роками боролися з комунальною мафією, відстоюючи свої права. Від безвиході містяни вдалися до крайнього заходу – захопили міську раду і таки домоглися справедливості.
У влади є лише один шлях, щоби не допустити дестабілізації ситуації у Державі: відкритий і повністю прозорий перегляд тарифів і їхнє зниження шляхом ліквідації корупційної складової. Інакше – це шлях в нікуди. Безкінечні і безконтрольні підвищення тарифів на догоду комунальним монополіям призведуть до багатомільярдних заборгованостей за комунальними платежами, тотального зубожіння народу та масових протестів по всій Україні.
Попри всі обіцянки, формування тарифів залишається закритим як для простих громадян, так і для громадських організацій і ЗМІ. Підприємства безмежно завищують свої витрати, купуючи товари та послуги у «своїх» постачальників втричі дорожче ринкових цін. Величезні кошти витрачаються на невиробничі потреби. Простому громадянину, споживачу послуг, достатньо зайти в центральних офіс компаній-надавачів комунальних послуг, щоби зрозуміти: тут собі ні в чому не відмовляють. Натомість економлять, платячи мізерну зарплату рядовим працівникам (які власне і забезпечують надання комунальних послуг), не оновлюючи виробничих потужностей, тим самим ставлячи під загрозу функціонування системи в цілому та безпеку Держави, якщо мислити глобально.
Кожне підвищення тарифів лише стимулює апетити комунальних мафіозі, яким абсолютно байдуже, що у країні війна, більшість населення живе за межею бідності, а довірені їм підприємства доведені до плачевного стану. Це розуміють українці, про це говорять самі ж представники влади. Настав час перейти від слів до дій! Зараз у чиновників є можливість виправити свої помилки, скасувати злочинні накази та розпорядження і почати вирішувати проблему, а не шукати винних серед учасників протестів. Даючи «зелене світло» підвищенню тарифів і подальшому розкраданню народних коштів через тіньові схеми і фальшиві тендери «між своїми», чиновники тим самим завдають удару по благополуччю мільйонів громадян і економічному потенціалу нашої Держави. Відкриті тарифи, ефективне господарювання та контроль за кожною копійкою – ось передумови ефективного діалогу між народом і владою з тарифних питань. Ігнорування цієї проблеми – це злочин проти всього Українського Народу! Сьогодні кожен чиновник, кожен політик і представник влади повинен вирішити, на чиєму він боці, та усвідомити, що відповідальність за свої вчинки чи бездіяльність нести доведеться. У влади є декілька місяців, щоб вирішити тарифну проблему та не допустити народного бунту! Час відліку пішов!
Віталій Махинько,
лідер профспілкового руху «Трудова Солідарність»
