Скажіть «Ні!» незаконним штрафам!

Робота на приватному підприємстві має свої «за» і «проти». Серед найпоширеніших суперечностей – штрафи. Одне із питань, що часто цікавлять і працівників, і роботодавців: чи може адміністрація висунути працівнику, з вини якого виникла підстава для накладення штрафу, вимогу відшкодувати суму такого штрафу?

Як пояснюють юристи, адміністрація може, а в деяких випадках у неї навіть виникає обов’язок висунути таку вимогу працівникові, який неналежним чином виконав свої трудові (службові) обов’язки: не подав вчасно звітність, не перерахував податкові зобов’язання, не розрахувався з працівником, що звільнявся, в останній день його роботи, у зв’язку з чим підприємству довелося виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку, тощо.

Якщо ви опинилися на місці працівника, який провинився, пам’ятайте, що відшкодовується лише шкода, заподіяна внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов’язків (ч. 1 ст. 130 Кодексу законів про працю (КЗпП)). Окрім цього, стягнути з працівника можна тільки пряму дійсну шкоду (ч. 2 ст. 130 КЗпП), до якої належать, зокрема, суми фінансових санкцій (п. 17 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.92 р. № 14).

Також майте на увазі, що матеріальна відповідальність настає тільки за умови, коли шкода заподіяна винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (ч. 2 ст. 130 КЗпП). Якщо ж, наприклад, причиною несплати податків стала відсутність грошових коштів у юрособи, вини працівника немає, тому притягати його до матеріальної відповідальності не можна.

Ще один важливий нюанс, про який необхідно знати, коли ви провинилися: за загальним правилом, працівник несе матеріальну відповідальність у розмірі, що не перевищує його середньомісячного заробітку (ч. 2 ст. 130, ч. 1 ст. 132 КЗпП). Простіше кажучи, якщо, скажімо, сума сплачених підприємством штрафів становить 5000 грн., а середній заробіток працівника, з вини якого вони сплачені, становить 4000 грн., то стягнути з нього можна тільки 4000 грн. І до того ж стягнути не відразу. З однієї зарплати можна утримувати не більше 20 %.

Про повну матеріальну відповідальність може йтися тільки в певних випадках (ст. 134 КЗпП). Наприклад, коли шкоду заподіяно діями, що містять склад злочину. При цьому підстави для стягнення з’являться лише тоді, коли суд визнає працівника винним у злочині, внаслідок вчинення якого підприємство зазнало шкоди у вигляді фінансових санкцій. Такі ситуації, на щастя, трапляються нечасто.

Стосовно термінів реалізації штрафних санкцій, то як передбачає ст. 137 КЗпП, розпорядження про відповідні відрахування із заробітної плати працівника має бути винесене не пізніше двох тижнів із дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Його виконання має розпочатися не раніше семи днів із дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден із відрахуваннями або із заявленим розміром збитку, він ініціює розгляд трудового спору – в судовому або в позасудовому порядку. Якщо з моменту заподіяння шкоди минув більший термін або є інші спірні моменти, роботодавець звертається до суду із позовом до працівника про відшкодування заподіяної шкоди.

Ще один нюанс: стягнути з працівника шкоду можна лише тоді, коли штраф, нарахований із його вини, на підприємство (установу) вже накладено і більш того – підприємство його вже сплатило. Якщо ж юридична особа лише припускає чи навіть має цілковиту впевненість у тому, що штрафних санкцій не уникнути, притягнення працівника до матеріальної відповідальності буде незаконним.