Вас звільняють? Вимагайте розрахунку того ж дня!
Як законно має відбуватися скорочення працівників? У які терміни проводяться виплати при звільненні? Що робити у суперечливих ситуаціях? Ці питання найчастіше ставлять юристам «Трудової солідарності».
Зміна роботи – переломний момент у кар’єрі будь-якого професіонала, незалежно від сфери діяльності. Проте, до того як почати пошуки нового місця роботи, потрібно попрощатися із попереднім. Безумовно, кожна зі сторін — як працівник, так і роботодавець — зацікавлені в максимально вигідних умовах звільнення, проте інтереси часто суперечать одні одним. Іноді справа доходить до суду.
Наші юристи підготували відповіді на найтиповіші питання, які зазвичай постають при звільненні.
Якщо звільнення – не ваша ініціатива, керівник зобов’язаний у день, коли вас офіційно «попросили», надати копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках – копія наказу видається на вимогу працівника. Окрім цього, обов’язок власника або уповноваженого ним органу — провести розрахунок з працівником i видати йому трудову книжку.
Важливо також пам’ятати, що згідно ст. 83 Кодексу законів про працю (КЗпП) при звільненні працівник має право на виплату грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Аби колишній роботодавець «не водив за носа» із виплатами після звільнення, необхідно пам’ятати, що згідно ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити суму, що не оспорюється.
Законодавством передбачається відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так згідно ст. 117 КЗпП, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аби не виникало вище згаданих суперечностей між працівником та роботодавцем оптимальний варіант – легальне працевлаштування з повним соцпакетом. Проте, у нинішній реальності, навіть при таких сприятливих обставинах, озброїтися основами трудового законодавства також не буде зайвим.
