Стажування – це підвищення кваліфікації, а не рабство

Якщо ви здобули професійну освіту і потребуєте досвіду практичної роботи або ж тривалий час не працювали і бажаєте відновити чи удосконалити свої знання, вміння та навички в практичній діяльності ̶ без стажування не обійтися. Проте «стажер» не означає «раб», як це собі уявляють деякі роботодавці. Проходження стажування у більшості сфер діяльності чітко регламентоване.

Стажування – це підвищення кваліфікації робітників і фахівців з вищою освітою з метою засвоєння кращого вітчизняного чи зарубіжного досвіду, набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов’язків на займаній посаді або на посаді, на яку претендує безробітний. Стажування проводиться на підприємстві, в установі, організації безпосередньо на замовлення роботодавців з подальшим працевлаштуванням.

Зарахування на навчання здійснюється наказом керівника підприємства на підставі направлення центру зайнятості з зазначенням порядку, терміну навчання та керівника навчання від підприємства.

Стажування безробітних за робітничими професіями здійснюється за індивідуальними планами, що затверджуються керівником підприємства, організації, установи за погодженням з центром зайнятості. За час стажування стажер повинен виконати програму і скласти звіт про стажування.

Підставою для укладання договору є програма стажування та кошторис витрат, що погоджені сторонами. Договір укладається індивідуально за однією професією в межах одного підприємства з визначенням робочого місця кожного стажиста. Основою для розробки програми стажування на конкретній посаді є посадові обов’язки.

У програмі визначається термін стажування не більше трьох місяців з урахуванням 40-годинного тижневого навантаження, зміст завдань та обсяг часу, відведений на їх виконання.

Програма стажування складається з трьох розділів:
1 розділ — ознайомлення з підприємством, його структурою, підрозділом, робочим місцем, правилами внутрішнього розпорядку, вивчення та засвоєння питань з охорони праці на підприємстві, робочому місці;
2 розділ — включаються питання, пов’язані з оволодінням уміннями та навичками виконання робіт на конкретній посаді або робочому місці за професією (спеціальністю), що мають пряме відношення до мети стажування. Програма стажування може містити особисте завдання стажиста, що доручається йому керівником підрозділу з урахуванням профілю роботи (кваліфікаційного рівня), і передбачати вирішення однієї чи декількох виробничих завдань тощо;
3 розділ — включаються питання, пов’язані з узагальненням набутих знань, умінь, навичок та досвіду роботи в процесі стажування; пропозиції щодо удосконалення організації стажування.

Звіт про стажування складається безробітним і подається керівнику стажування не пізніше як в передостанній день стажування. Він має містити відомості про виконання всіх розділів програми, у тому числі розділу охорони праці та стислі пропозиції безробітного щодо набутого досвіду.

Для безробітних, які проходили стажування за робітничими професіями, звіт може бути поданий як програма стажування з відмітками керівника структурного підрозділу про виконання стажистом кожного з розділів програми.

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий